Не всі жири однакові

Жири - важливе енергетичне доповнення раціону. В стресових ситуаціях (наприклад, спека) або фазах високої продуктивності (наприклад, на початку лактації) особливо важливо забезпечити тварину достатньою кількістю енергії, незважаючи на зниження споживання корму, без порушення функції рубця. Адже у разі нестачі енергії виснажуються важливі резерви організму. Сильна мобілізація жирових відкладень негативно позначається на здоров'ї тварин, а отже і на їх продуктивності.

Вирішення: стабільні для рубця жири. Вони не ушкоджують мікрофлору, оскільки вони не метаболізуються в рубці і у незміненому вигляді досягають сичуга. Травлення відбувається у тонкому кишечнику.
Однак при використанні жирів, стійких в рубці, важливо знати їх особливі властивості. Тому що: не всі жири однакові

Кальцієве мило проти фракціонування та гідрування

Кальцієве мило

Найстаріший спосіб виробництва жирів, стійких у рубці - це омилення. Жирні кислоти, як побічні продукти процесу рафінування, поєднуються з кальцієм або натрієм. Під час омилення захист від мікробних атак забезпечується за рахунок етерифікації кальцієм або натрієм. Цей процес залежить від значення pH. Надійна стабільність рубця можлива лише за значення pH вище 6,5. У кислих умовах мило структурно розкладається на більш дрібні компоненти, такі як жирні кислоти і кальцій чи натрій. У цьому випадку вільні жирні кислоти стають нестабільними та можуть впливати на мікрофлору рубця.

Фракціонування, гідрогенізація

Покращена переробка при виробництві стабільних для рубця жирів можлива за рахунок зменшення частки ненасичених жирних кислот та збільшення частки насичених жирних кислот (особливо C16:0 та C18:0). Рослинні олії на основі C16:0 та C18:0 мають типову температуру плавлення вище 50° C. Це означає, що у твердому вигляді при стандартній температурі тіла вони стійкі до рубця.
Стабільні в рубці жири з високими температурами плавлення засвоюються коровами лише при додаванні їх у вигляді порошку.
Зменшення частки ненасичених жирних кислот може бути досягнуто двома різними способами:

1. Фракціонування = поділ насичених та ненасичених жирних кислот.
2. Гідрогенізація = насичення сполуками з подвійними зв'язками.

Розмір часток залежить на засвоюваність

Засвоюваність захищених жирів у вигляді порошку залежить від розміру структури та поверхні їх частинок. Зменшення розміру частинок призводить до збільшення поверхні по відношенню до маси. Таким чином, збільшення поверхні автоматично призводить до збільшення площі поверхні, яка може бути використана ліпазними бактеріями у травному тракті. Це збільшує засвоюваність.

C16:0, C18:0 – або і те, й інше?

Жири, стійкі до метаболізму в рубці, в основному виготовляються з пальмової або ріпакової олії. Отримані продукти значно різняться за складом жирних кислот. Пропорції пальмітинової кислоти (С16:0) або стеаринової кислоти (С18:0) мають вирішальне значення.

Пальмітинова кислота (C16:0) використовується як ліпогенна жирна кислота, перш за все, для утворення молока або підшкірних жирових утворень. Включення до складу молочного жиру обмежено за кількістю. В умовах негативного енергетичного балансу це призводить до накопичення жиру в печінці, оскільки в цій фазі відсутнє накопичення жиру в підшкірній клітковині, і спостерігається швидка його мобілізація з депо.

De Souza та ін. (2019) показали, що використання в раціоні продуктів, багатих на пальмітинову кислоту (>80% C16:0) з 1,5% C16:0 у загальній сухій речовині раціону, збільшувало від’ємний енергетичний баланс на початку лактації. Цим можна пояснити негативні наслідки тривалого надмірного вживання продуктів, багатих на пальмітинову кислоту, протягом першої половини лактації, описані кілька разів.

Використання суміші пальмітинової та стеаринової кислоти (46% стеаринової кислоти) з 2% часткою в сухій речовині, отримане згідно з Piantoni et al. (2015), з іншого боку, повпливало на  покращення засвоюваності енергії на початку лактації, зменшенні негативного енергетичного балансу та зменшенні втрат маси тіла. Це вказує на необхідність обмеження кількості пальмітинової кислоти на ранній стадії лактації.

Стеаринова кислота (C18:0) може метаболізуватися для виробництва енергії в печінці навіть до отелення, а також під час ранньої лактації, на відміну від пальмітинової кислоти (Loften et al., 2014). Використання продукту, багатого на стеаринову кислоту (>90% C18:0) з 2% сухої речовини, згідно з Piantoni et al. (2014) показали покращення споживання сухої речовини (26,1 кг/день порівняно з 25,2 кг/день), а також надоїв (40,2 кг/день порівняно з 38,2 кг/день). На якісний склад молока це не вплинуло, але добова кількість молочного жиру та молочного білка збільшилась. Добавки стеаринової кислоти не впливали на BCS та розвиток маси тіла. Збільшення споживання сухої речовини та надоїв було навіть вищим у високопродуктивних корів (>50 кг/день) у порівнянні з низькопродуктивними коровами (<40 кг/день).